Вироби з Граніту

Цоколь

Для облицювання цоколя необхідний щільний, морозостійкий камінь, бажано темних тонів. Адже нижня частина стіни найбільш схильна до впливу несприятливих факторів: температурних перепадів, контакту з водою, брудом та іншим. Цокольне облицювання має витримувати ці дії протягом десятків і сотень років. За своїми властивостями для цієї ролі найбільше підходять породи натурального каменю магматичного походження – граніт, а також кварцит.

Мармур для облицювання цоколя використати взагалі не варто, тим більше світлий – буквально за кілька років він втратить «товарний» вигляд. Також небажано застосовувати для обробки цоколя пухкі осадові породи – вапняк, доломіт, ракушечник. Більшість цих порід має світлі тони, тому на них добре помітні підтікання від дощу та бруду.

При облицюванні гранітом цоколя особливу увагу потрібно приділити герметизації швів кладки. Якщо в ці шви потраплятиме вода, це може негативно позначитися на міцності покриття.

Товщина гранітних плит, їх розміри і фактура поверхні можуть бути різними – тут все залежить від вибору дизайнера. Єдина вимога будівельних норм щодо фактури натурального каменю пов’язана з товщиною плити. Плити, оброблені бучардою, з пиляною поверхнею і з фактурою «дикий камінь» товщі і важчі за звичайні поліровані плити, тому їх слід укладати тільки на розчин, заповнюючи після укладання шви герметиком.

Стіни

Вибір натурального каменю для облицювання стін в першу чергу диктується міркуваннями дизайну. Але кілька загальних моментів, які застосовуються до граніту та мармуру, є і тут.

Відповідно до вимог будівельних норм, облицювальні плити, у тому числі і з натурального каменю, площею до 0,4 м2 та товщиною до 10 мм можна укладати на клей без додаткового кріплення. А ось елементи великих габаритів із натурального каменю вимагають, окрім розчину, додаткового кріплення у стіну.

Для «мокрого» укладання облицювальних плит з граніту та мармуру існують обмеження по висоті будівлі. Щоправда, певних стандартів щодо цього немає, і кожного проекту з використанням виробів з натурального каменю цей показник розраховується окремо. Зазначимо лише, що, як правило, подібні обмеження для матеріалів із граніту та мармуру стосуються багатоповерхових будинків (5 та більше поверхів).

Що стосується вибору натурального каменю для облицювання стін, то тут обмежень набагато менше, ніж у цоколі. Для обробки стін будівлі підійде такий натуральний камінь, як вапняк або доломіт, або багато інших «пухких» пород, оскільки стіни будівлі менше схильні до шкідливих впливів та ерозії. Втім, заради справедливості, треба сказати, що підтікання на поверхні світлого натурального каменю можуть з’явитися все одно. Особливо в тих випадках, коли, наприклад, балкони, еркери або інші архітектурні деталі, що виступають, не обладнані правильними водостоками (тобто не мають водовідбійних козирків). У таких випадках дощова вода стікає по них до стіни, а не навпаки, як і належить, і впливає на натуральний камінь.

Головним і, схоже, єдиним, серйозним обмеженням при підборі облицювального натурального каменю є несумісність силікатних порід (кварцит та піщаник) з карбонатними (мармур, вапняк, ракушечник, доломіт, травертин). При їх безпосередньому сусідстві кремнієва кислота, що міститься в силікатах, вступає в реакцію з карбонатом кальцію (основа вапняних порід), і обидва натуральні камені руйнуються прискореними темпами. Інші породи натурального каменю можуть «торкатися» одна з одною без особливої шкоди.

Потрібно враховувати, що каміння при облицюванні стін обов’язково укладають із зазором, оскільки вони мають особливість збільшувати або зменшувати свій об’єм при зміні температури, і у кожної породи граніту, мармуру та іншого натурального каменю ці показники індивідуальні. Ширина проміжків залежить від розмірів мармурових або гранітних плит, від щільності натурального каменю і розраховується в кожному випадку окремо. Якщо стіни облицьовують, наприклад, не однією, а двома породами натурального каменю, зазори слід розраховувати для тієї породи, у якої коефіцієнт об’ємного розширення більше.