Вироби з Граніту

Натуральний камінь є популярним будівельним, оздоблювальним, скульптурним матеріалом завдяки наявності у нього певних властивостей. Залежно від того, які саме характеристики притаманні даній породі каменю, визначається краща сфера застосування матеріалу.

Наприклад, виготовляти підвіконня або балясини з мармуру цілком прийнятно, цей прекрасний камінь відмінно підходить для подібних цілей. Але робити мармуровою підлогу в приміщенні з високою прохідністю дуже нерозумно, оскільки за такими параметрами, як рівень стирання і міцності мармур є не найкращим природним каменем. Для облицювання підлоги ідеально підходять гранітні плити, плити з кварцитів, габро і лабрадоріту – гірських пород, що відносяться до групи найбільш міцних. Мармур же належить до порід середньої міцності, також як травертини і вапняки. Туфи та інші “пухкі” породи мають низьку міцність. Цей важливий для натурального каменю параметр визначається ступенем твердості мінералів, які входять до складу конкретної гірської породи. Що не менш важливо, ці ж властивості безпосередньо впливають на візуальні особливості каменю, його декоративну цінність.

Ознайомимося з термінологією в галузі візуальних і фізичних характеристик природного каменю.

Структура – характер розподілу мінеральних зерен гірської породи, їхня розмірність, форма і взаємне відношення. Помічено, що грубозернисті граніти більш пухкі, ніж їхні дрібнозернисті аналоги. В одній породі можуть зустрічатися різні структури.

Текстура – розташування і розподіл мінеральних зерен по породі; малюнок, утворений складовими частинами – зернами, вкрапленнями, прожилками.

Щільність (об’ємна вага) – один з ключових фізичних параметрів, що залежить від пористості породи і щільності мінералів, які містяться в ній. Найчастіше породи з високою щільністю відрізняються високою зносостійкістю і надійністю. Обчислюється в кг/см3 або кг/м3.

Міцність – показник, що залежить від твердості складових частин гірської породи. Міцність впливає на стираність і стійкість до механічних пошкоджень. Умовно породи діляться на:

• Міцні (кварцити, базальт, граніти, габро, пісковик);
• Середньої міцності (більшість мармурів, травертин, вапняк);
• Низької міцності (пухкі вапняки і травертини, туфи).

Коли йдеться про каменеобробку, існує 2 основні показники міцності: на стиск і вигин. Міцність вимірюється в МПа.

Зтираємість – властивість каменю втрачати об’єм при впливі стираючої сили. Показник важливий при виборі каменю для оздоблення сходів і підлоги, особливо в приміщеннях з високим потоком людей (метрополітен, міські площі, торгові центри, аеропорти і вокзали).
Ця властивість вимірюється людиною під час впливу на камінь абразивів (кварцовий пісок, наждачка).

Пористість – одна з ключових характеристик оздоблювального каменю, що показує його проникність. Її коефіцієнт залежить від розміру, форми і взаємовідношення зерен, ступеня їхньої ущільненості, а також від типу цементації зерен. Пористість вимірюється у відсотках. Чим вона нижча, тим меншу поглинаючу здатність має гірська порода. А значить менш схильна до руйнування від високої вологості та мінусових температур. Камінь з низькою пористістю складно забруднити, а залишити на ньому пляму, яку не можна вивести, – майже неможливо.

Вологопоглинання – здатність гірської породи вбирати й утримувати в порах воду. Цей показник безпосередньо пов’язаний з коефіцієнтом пористості. Волога надходить з повітря і атмосферних опадів, а також привноситься людиною. Припустимо, для оздоблення басейнів, саун і душових найкращим оздоблювальним матеріалом стане камінь із низьким вологопоглинанням.

Морозостійкість – параметр, також пов’язаний з пористістю і вологопоглинанням. Коефіцієнт, ключовий в архітектурі нашої країни та інших держав із холодними зимами. Морозостійкість допомагає спрогнозувати здатність просоченого водою каменю витримувати багаторазове заморожування і відтавання без явних ознак зниження міцності. Морозостійкість вимірюється в циклах. Для зовнішнього оздоблення громадських об’єктів в Україні перевагу віддають каменю з коефіцієнтом морозостійкості від 100 циклів.

Довговічність – згідно з чинними стандартами конструкції з міцного каменю розраховані на термін служби понад 100 років. Поверхні з менш міцних каменів експлуатують у середньому протягом 20-50 років.

Радіоактивність – один з основних параметрів, що визначають придатність каменів для застосування всередині приміщення і зовні. У першому випадку допускається використання матеріалу першого класу радіоактивності, а в другому – другого класу і вище.